• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• На допомогу класним керівникам
• Вих.год."Прийди до серця, Україно"(Погорілий О.М)

Виховна година, проведена у 5 класі

Погорілим Олександром Михайловичем

Тема: Прийди до серця, Україно, благослови добром мене…

Мета: Формувати громадянина -патріота України; виховувати в учнів повагу до Конституції України, державних символів, свідоме ставлення до обов'язків людини – громадянина; пізнати себе ,свій народ, землю, виховувати бажання своєю працею розбудувати державу; примножувати її багатства.

Обладнання: Тексти- Конвенція про права дитини і Конституції України, державна символіка України, цитати з творів поетів і мислителів.

Хід заняття:

1 ведучий:

Ні, не згине Україна

В печальній неволі:

Ми відродим землю предків

Для кращої долі.

Розбудуєм, уквітчаєм

Україну гідно.

2 ведучий:

Чим пишається кохана,

Примножимо плідно.

Чорне море білопінне,

Єднай люд, як ріки.

Матір Божа, Україну

Збережи навіки!

Вступне слово вчителя:

Один із яскравих педагогів XX століття О. А. Захаренко був переконаний, що «…патріотами не народжуються. Ними стають у процесі становлення особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну людину. Патріотичні почуття — це сплеск емоцій, які виникають у пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвиході, щоб захистити свою незалежність і волю». Олександр Антонович вважав, що не можна постійно вимагати від людини якихось надзусиль, жертовності. Патріотизм сьогодні - це корисна праця на себе, а отже й на суспільство. А не навпаки. Добре людям - від цього має бути добре й державі. Видатний педагог підкреслював: «Держава не хоче бачити випускників з психологією раба. Учень має бути законослухняним, але завжди вільним, як птах. Він ніколи, ні за яких обставин не повинен порушувати права інших. Коротко кажучи, він має зростати громадянином України » . Це твердження свідчить: О. А. Захаренко добре усвідомлював, що патріотизм і патріотичне виховання - явища конкретно історичні. Для кожної епохи характерне як своє бачення сутності цих феноменів, так і пошук шляхів і методів їх реалізації.

Основний зміст громадянства полягає в тому, що воно особі дає Батьківщину, а та, відповідно, цю особу захищає. Тому поняття громадянства тісно пов'язане з поняттям «Батьківщина», «рідна земля». Народившись, людина стає громадянином. Кожен з вас має свідоцтво про народження, а в ньому є запис : «Громадянин України». Такий же запис буде зроблено і паспорті, який кожен з вас отримає в 16 років.

«Україна». Саме так називається країна, в якій ми живемо. А що ви знаєте про Україну?

Учні:

· Україна – одна з найбільших Європейських держав. Її площа =604 тис. кв. км.

· Чисельність населення становить близько 50 млн. чоловік.

· На території України проживає понад 110 національностей.

· Столиця України – Київ..

Учитель: Як ви розумієте речення:Патріот в демократичному суспільстві.

Учні:

Ø Патріотизм в тоталітарній державі сприймається як беззавітна любов до Батьківщини. Основними рисами цього почуття є вірнопідданість і жертовність.

Ø В демократичному світі мова йде не стільки про патріотизм, як про громадянськість. І якщо Україна стала на шлях розбудови демократії, хоча б на Конституційному рівні, то наша любов до Батьківщини мусить мати громадянське спрямування. А саме, громадянин-патріот - це не той, хто лише любить свою Батьківщину, а той, хто уміє добитись від неї взаємності. Тобто спроможний відстоювати свої права і сприяти розбудові правової держави і громадянського суспільства.

Ø Без патріотизму громадянського спрямування годі й сподіватись на збереження незалежності та встановлення цивілізованих норм життя, а надто в жорстких умовах посттоталітарного періоду, коли модернізаційні суспільні зміни лише задекларовані, а зубожіння народу досягає критичного рівня. Під цими змінами розуміють: розбудову правової, демократичної держави, становлення громадянського суспільства, верховенство закону, консолідацію нації, визнання людини найвищою цінністю, а її прав пріоритетними, перехід до ринкових відносин.

Ø Патріотизм громадянського спрямування - це любов до Батьківщини, свого народу, турбота про його благо, сприяння становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, нації, готовність відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею.

Вчитель: Т.Г. Шевченко писав у листі до чернігівського губернатора Гесе : «Мені здається, що якби моя Батьківщина була найбіднішою на землі, то й тоді вона б здавалася б кращою за Швейцарію і всі Італії. Ті, які бачили хоч раз нашу Батьківщину, кажуть, що бажали б жити і померти на її пречудових полях, що ж говорити нам, її дітям. Треба любити і пишатись своєю прекрасною матір'ю».

Учень: Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави. Адже патріот - це не той, хто говорить красиві слова про Україну, прикрашає дійсність, а той, хто бачить труднощі, помилки, невирішені проблеми, розуміє соціально політичну ситуацію в країні і світі, проте не панікує, не «носиться» зі своїми егоїстичними претензіями, не збирається тікати туди, де краще, а готовий долати перешкоди, зв’язати свою долю з долею Вітчизни.

Вчитель: О. А. Захаренко був переконаний, що наймогутнішим засобом становлення громадянина-патріота є виховна, продуктивна, щоденна, посильна дитяча праця. Це стрижень його педагогічної діяльності. А інакше, за його словами, зі школи виходитимуть трутні, які боятимуться роботи і завжди шукатимуть, де краще. Олександр Антонович підкреслював: «Громадянин народжується перш за все у трудовому колективі - і ним має бути школа.»

Учень: Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Учень: Любов до Батьківщини в українського патріота поєднується з вірою в неї, в її покликання, прекрасне майбутнє, що обов’язково відбудеться. Справжній патріот, керуючись сучасним досвідом і героїчним минулим народу, вірить, що він здолає всі історичні випробовування, вийде з них міцнішим. Втім, свідомий патріот бачить не лише духовну красу свого народу, а й його слабкості, помилки і недосконалості, розуміє, що в історії Вітчизни є й темні, важкі сторінки. Любити свій народ не означає улещати його чи приховувати від нього слабкі сторони, а чесно і мужньо викривати їх і боротися з ними. У цьому полягає вияв громадянської мужності, яка, безсумнівно, була притаманна великому Вчителю.

Вчитель: О. А. Захаренко не побоявся зробити категоричний висновок: «В менталітеті, притаманному нашій нації, є риси, які не прикрашають наш народ, не ставлять його в ряд цивілізованих націй. І чекати, склавши руки не годиться, бо зміни на краще не впадуть з неба. Подумайте, як це зробити в масштабах держави. Відгукніться на святу мету школи, яка ставить майже непосильне завдання - удосконалювати національний менталітет».

Учень: Визначальною характеристикою громадянського патріотизму є його гуманістична моральність, яка об’єктивно притаманна громадянському суспільству, бо виходить за рамки вказівної і забороняючої систем та піднімається на більш високий рівень ціннісно-світоглядної орієнтації. Вона включає такі риси як доброзичливість, гідність, увага, толерантність, чесність, совісність, працелюбність, справедливість, обов’язок, повага і любов до своїх батьків, роду.

Учень: Ці якості визначають культуру поведінки особистості. Цінності моралі полегшують сприймання правових норм, які, в свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дає змогу побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні й протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально-ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

Вчитель: Олександр Антонович мріяв, щоб гуманістичні цінності цивілізованого світу стали нашим надбанням. Науку добра він визнавав «наукою з наук», підкреслював: «Якщо ця наука не опанована, решта «наук» може завдати шкоди людині.

Вчитель: Дійсно ми українці і працювати вміємо, і руки золоті маємо, та чомусь не все в нашій країні гаразд. Проте, не потрібно розчаровуватись, бо те, що рушилось десятиліттями, важко в один день відбудувати. І всю надію, держава покладає на нас, на громадян.

Так, від кожного з вас залежить, яким буде майбутнє нашої України. А любити її – це значить працювати в ім'я рідної землі.

Народна мудрість говорить: «Краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму». І якщо ці свічки запалахкотять у кожного з нас у серці, то Україна, громадянами якої ми є, дійсно стане вільною і незалежною, могутньою державою, і в ній, як і в наших душах, запалає вогонь відродження.

Коментарi